У своєму листі від 7 травня 2014 року за номером 10441/99-99-10-03-01-17 Міністерство доходів та зборів розказало про  судову практику, яка стосується визначення та коригування митної вартості товарів.

Вся суть спірних питань полягає в тому, що при рішенні питання стосовно розмитнення імпортуємих товарів, контролюючий орган не погоджуючись із задекларованою ЗЕД вартості, визначає її самостійно, використовуючи  відповідний метод. Внаслідок такий дій у декларанта виникає зобов’язання по додатковій сплаті додаткових сум ПДВ та ввізного мита.

Але суди в даному випадку не приймають сторони Міндоходів, тому що в них відсутні допустимі докази неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, тобто, коли підприємець самостійно визначає вартість товару.

Суди роблять висновки, що згідно Закону існують чіткі умови, за наявності яких, у митного органу виникає право на вимогу додаткових документів та відмову в митному оформленні  по заявленій вартості  товару. Такою умовлю може бути обґрунтований сумнів в правильності вказаної митної вартості декларантом.

За висновками суду, такі сумніви є обґрунтованими, якщо в документі є розбіжності, та вони  мають ознаки підробки і в них не вказані дані, що підтверджують числові значення, які складають митну вартість товарів або в них немає відомостей про ціну, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Якщо,  між рівнем заявленої митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних товарів або подібних товарів є розходження, але митне оформлення їх вже здійснено, то це не є доказом для підтвердження недостовірних даних про заявлену митну вартість товару.

В такому випадку, як вважають судові органи, митники повинні провести вивчення документів по поставці товару, з ціллю встановлення доказів, що підтверджують сумніви щодо правильності їх оформлення.