Стаття 56 Податкового кодексу України

Предмет спору

оскарження рішень контролюючих органів за результатами розгляду скарг платників податків

 

Позиція позивача
(суб’єкт господарювання)

рішення контролюючих органів за результатами розгляду скарг платників податків є рішенням (правовим актом індивідуальної дії), яке впливає на права і обов’язки для позивача та підлягає оскарженню в порядку КАС України та з урахуванням ст. 56 ПК України 

 

Позиція відповідача
(ДПС України)

рішення контролюючих органів за результатами розгляду скарг платників податків, не являється нормативно – правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні статті 17 КАС України, оскільки воно не має обов’язкового характеру і не тягне за собою правових наслідків. Мотивація, спосіб її викладення, прийняття рішення в процесі  адміністративного оскарження, визначеного нормами ПК України, мають дискреційний характер, і є досудовим порядком вирішення спору у відповідності до ст. 56 ПК України, а тому не підлягає оцінці судом.

 

Рішення суду

відмовлено у відкритті провадження, закрито провадження у справі (ухвали Вищого адміністративного суду України (від 31.05.2012 по справі №К/9991/26796/12, від 20.06.2012 по справі №К/9991/29420/12)              

 

 

Рішенням суду встановлено, що у відповідності до положень п.55.1 ст. 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Стаття 56 ПК України регулює питання оскарження рішень контролюючих органів.

Так, вказаною статтею встановлено, що:

- рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку;

- у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення;

- контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку;

- рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

Згідно зі змістом п.56.18 ст.56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення – рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання у будь – який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

В той же час, п. 56.19 ст. 56 ПК України визначає , що у разі коли подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення –рішення або рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 ст.56 ПК України.

Враховуючи положення статті 2 КАС України, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб’єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Однак обов’язковою умовою здійснення такого захисту судом є факту порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

         При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб’єктивних прав та обов’язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов’язку.

Рішення контролюючих органів за результатами розгляду скарг платників податків не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, оскільки наслідком його винесення податковим органом є обов’язок відповідного територіального органу державної податкової служби прийняти податкове повідомлення – рішення, яке в свою чергу може бути оскаржено в судовому порядку.

Отже, мотивація, спосіб її викладення, прийняття рішення в процесі  адміністративного оскарження, визначеного нормами Податкового кодексу України є досудовим порядком вирішення спору, а тому не підлягає оцінці судом.

   Рішення контролюючих органів за результатами розгляду скарг платників податків не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків, а тому не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 КАС України. Компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.

comments powered by HyperComments
Стаття 56 Податкового кодексу України | Оптимизация налогообложения

Ошибка

На сайте произошла непредвиденная ошибка. Пожалуйста, повторите попытку позже.